Шум

Більше року, на тлі покатушок у Дозор, відбувались мої маленькі і великі, глобальні і непомітні, соціально - статусні зміни, і такий дивний процес, що ніяк не назвеш дорослішанням, якому Я всяко і дико чинив спротив, але змужіння. На той час змінилось багато людей і багато води, змінились ролі та актори, місця та сонце над нами. В якийсь момент Я думав, що все пропало і закінчено, що справжніх людей на мапі світу не залишилось, і що вже точно ніколи знову. Мені марились найстрашніші картини завершення шляху тут і зараз, та врешті, Я віддєлався ще одним штампом у потертому паспорті і мінус кількома контактами в телефонній книзі. 😜

Цього разу мені вже не дуже виходило сховатись за роботою, такшо часу для самопізнання та самокопання було більш, ніж вдосталь. Та все-ж мене витягло з ями, куди Я стрімко пікірував, і підтримало дві речі, що і не речі зовсім - Друзі, що непомітно, трохи дивно і мовчки були поруч, проте напрочуд вчасно підсовували мені миску з обідом, чи просто витягували на перекур і не заважали лишніми розмовами...

Ігор, Альонка, Вовчик 😘 Кумасики, люблю вас!

І ще - Я віднайшов для себе Дорогу. Дорогу, як азімут, або - вектор, чи, може, відносний час, помножений на швидкість руху у просторі. Я винайшов, що на Дорозі, за деякий час, думки заспокоюються та знаходять структуру, лишнє ховається, лушпиння розвіялось на ніт, і лишилось світло, що маячить десь далеко у просторі, і ти летиш до нього, як метелик, що має лиш одне на меті - попекти собі крила. Лівою, правою, лівою, пра... Метр за кілометром, година за хвилиною, Я заново досліджував Світ. Вдень і вночі, Я заходив у такі місця, де раніше не бував навіть на авті, долав пів - міста за один заход і дистанція типу Поділ - Кардачі, або-ж Шулявка - Деміївка - Теремки ставала не такою вже-й страшною 😎 Просто жарту раді, ходив пішки на роботу - з Валів на Бесарабку, і подумував про шось глобальне, типу "а нє рвануть-лі пєши на Шацькі озера". Та, за відсутністю досвіду і вродженим інстинктом самозбереження, Я теє всерйоз не роздивлявся.

Неочікувано для себе Я стикнувся з кількома проблемами, що до кінця не вирішені і до сих пір. Мені потрібен був надійний напарник по Дорозі, якому Я зможу довірити всю свою непригорівшу в голові кашу, і проговорити застрягші думки. І, о халєлуйя, браття і сестри! Я живу в еру смартфонів, розвиток яких спостерігаю ще зі смішних виробів від Еріксон та Нокія, до того-ж, Я завжди за діджиталізацію і зручність мати із собою все на світі у одній малесенькій коробочці, тож довірив тяжку ношу стрімко розвиваючимся сервісам типу Еверноут, Інстаграм та ін. Та хотілось якогось фону, що не заважав - би та пасував до руху , темпу і структури...

Я слухав все. Від Океанів до Нірвани, від сетів Будда-Бару до Гриші Лєпса, від Кріса Рі до Спайс Гьорлс... Мені подобалось все по трошечки, по 2 - 3 треки із творчості тієї чи іншої групи, але Я так і не знайшов кінцевої зупинки. З часом, Я був почав подумувати, що це, можливо, якась вада, чи відсутність смаку, але наткнувся на термін "Еклектичні погляди", і мене то повністю задовольнило 😎

Я давно вже не курю, та з рішучістю в зелених очах, яку ховаю за улюбленими окулярами, крокую містом у пошуках себе і справжніх людей, під акомпанемент Шопена та Меркьюрі, і довіряю (майже) всі свої думки блокноту у вірному смартфоні, які колись стануть охмурітєльним оповіданням по п'ятницям...

Але це вже зовсім інша історія...

  • Повна довжина тексту - 3389
    Довжина без пробілів - 2825
    Кількість слів - 569

Друзі, Я роблю це все на некомерційній основі, та раптом хтось із вас бажає підтримати автора монєткой на нову трембіту, то ласкаво просимо за посиланням!😘 https://4ipmunk.dyaka.com/donate