#СПІКПОНАШОМУ

Приїздить у Карпати на відпочинок житель Москви. Туризму зеленого захотілося. Живе в діда на полонині – вівці, молоко, сосни. Аж тут закінчилися сигарети в нього. Він:

– Хазяїн, а єсть гдє купіть у вас сігарєт какіх, с фільтрам?

Вуйко йому:

– Та де, – каже, – у нас ніц такого нема, ми люльку куримо.

– А может, єсть гдє? Мнє хоть “Пріму”, мнє очєнь нада, я заплачу сколька скажут.

Гуцул:

– Ну та хіба би йшов два дні за тоту гору, та й тамка перейдеш Дземброню, спустишсі через полонини в село, і там є ше в хаті магазин, може в них є, але я знаю? Але мушу тобі написати записку, бо там-той газда по-руськи не пойме.

– Харашо, – відповідає російський турист.

Гуцул написав. Москвич взяв записку і пішов. Ішов болотами, калабанями, майже три дні йшов, не спав, змучився, нарешті дійшов до завітної хати. Заходить, дістає записку, та й читає по складах:

– Сла-ва І-су-су Хрис-ту, вуй-ку. А чи ма-є-те при-му з філь-тром?

Вуйко йому:

– Та де, бійся Бога! В нас тотих дзигарів від Франца-Йосифа не завозили!

Турист, продовжуючи читати з записки:

– Кур-ва мать. Я так і знав.