Райт - Рот - Ротен

Часом, мені наполегливо «підказують внести корективи» в той, чи інший текст, типу десь занадто відверто, десь образив чиюсь ніжну безсмертну д(т)ушу, хтось просто «протів!», а комусь очі муляють русизми чи нецензурні обороти, хтось запевняє мене в моїй моральній неповноцінності і !!!!!!!… Загалом, мені, якби, всеодно на диванних критиканів, та хочу, про всяк випадок, обсудити з вами, вельмишановні читачі і подпісочніки, звідки береться творчість, що є музою, та, заодно, наново представитись. Такшо - по порядку. Або ні.)

Я чув багато думок, у тому числі, научно обґрунтованих, чому люди роблять ті, чи інші, речі, звідкіля береться творчість і т.д. і т.п… Ось, на приклад, є відомий факт, а може-й байка, що Ернест Хемінґуей писав злегка під шафе і редагував тверезим. Що з того виходило - всі ми знаємо. Є, також, вже научна, досить довга, і щедро забарвлена фрейдизмом, праця про те, що, мовляв, будь - яка творчість є сублімацією нереалізованої сексуальної енергії, і, що без виключення всі шедеври, так, чи інакше, були написані людьми під впливом сильних сексуальних емоцій та первісних інстинктів.

Також є непоодинокі випадки створення шедеврів під впливом наркотичних речовин, та, в основному, митці такої породи дуже швидко закінчуються, і ми всі, на превеликий жаль, знаємо таких…

Люди пишуть картини, складають вірші, або створюють новітні балістичні ракети, під сильним емоційним впливом - як книг, так фільмів, чи, навіть найактуальніше для сучасного світу, соціальних мереж. Оо! Споживачами контенту буквально керують лайвстайл блогери і ютубери, що розмазують яєчню і какахи по всій кухні, чи влаштовують жорсткі, і зовсім не смішні «пранки», і тим надихають своїми подвигами, наївного споживача, на всякі ідіотичні вчинки.

Та, безумовно, багато чого залежить від виховання, або,якщо бажаєте, базових знань, що закладаються у сіру речовину батьками, в школі, університеті, суспільтвом… Адже тільки якраз знання та вміння ними користуватись, і створюють той самий інформаційний фільтр, що не дає завалити інформаційним спамом наш мозок. На превеликий жаль, діти від того найменш захищені, та, навіть, найбільш наражені до цих небезпек, завдяки логічним послідовностям сучасності - виховання малечі планшетом і інтернетом в ролі як кнута, так і пряника.

Лінь. Відомий, і єдиний, на сьогодняшній день, двигун прогресу, що спонукає дивитись екранізації, а не читати книги. Споживаючи відео-контент ми маємо щось, як правило, не дуже наближене, до оригінального сюжету, з вже чітким візуальним рядом, чіткими акцентами на гендерній рівності, расовій справедливості і обов’язковим ЛГБТ-нейтральним забарвленням. У епоху прогресу мало-хто стане читати книжки, відео куди як легше і швидше засвоється, до того-ж, гра акторів часто передає всі нюанси і тонкощі, всю драму подій, і всьо то навмисне підкреслено музикою, грою світла й тіней, антуражем, костюмами та 3D графікою. Навіщо напрягатись і витрачати час (на сєкундочку - «найважливіший» ресурс) - читати, додумувати декорації і кольори, якщо всьо зроблено до нас і для нас. Нехай, навіть, і з втраченою частиною сенсу і моралі. Та, бачте, Я впертий і в мені ще жевріє надія. Я пишу для тих, хто ще бачить знайомі символи на екрані та папері.

Сухий текст, навіть зі всіма обертонами Солов’їної, багатством Вєлікого і могучєго і загадковістю древніх філософських мов, не передає емоцій, що притаманні сучасній прозі та творчості епістолярного жанру, що вже об’єднана і знеособлена в одне ємне визначення - «Контент». В цьому Я бачу проблему друкованого Слова, його слабість і його ущербність перед яскравим, динамічним і ненапряжним відеорядом, який можна цілодобово споживати лежачи на дивані, з дебільною (мрійливою) посмішкою і слюнкою, що тягнеться від нижньої губи. Та я щедро, не шкодуючи, приправляю свої тексти. Для тих, хто ще бачить знайомі символи на екрані та папері. Соусом для моєї готової страви, що підкреслює емоційну забарвленість слів, які зібрались у абзац, в моєму випадку, служить використання соковитих транскрипцій на популярні та новомодні слова та фразеологізми, з запашним гарніром зі слів «іншомовного походження», і вишенькою (а як-жеж, бляха, без вишеньки!) - філіґранні, витончені і мелодичні, українські лайки, і зовсім крапельку матюків…

Звичайно, якщо писати, не звертаючи увагу на реальність і реалії, то можна вельми скоро стати письменником - фантастом. Я пишу про факти, про події, що пережив сам, або про власний досвід і «my own opinion». Правду-матку про те, що прожив Я, і лише Я, про погляд з мого боку, точку зору, відому мені, і тільки мені. Комусь, можливо, може здатись, що моє життя - суцільне отримання корисного досвіду, та, смію вас запевнити, це далеко не так. В чєртогах пам’яті Я маю чудову колекцію яскравих, вражаючих моментів, від яких перехоплює дух і стає тепло десь біля серця. І, ненадовго, Я подумки переживаю їх знову і знову. Так, з тою самою, мрійливою посмішкою Мони Лізи, відгородившись, від блядства навколо, темними окулярами. Я є протагоніст і антагоніст моїх сюжетів в одному лиці, для тих, хто ще бачить знайомі символи на екрані та папері, при світлій пам’яті і має хоч трохи критичне мислення.

Я всьо то веду до того, шо все залежить від точки зору, здатності критично і здраво мислити.

«Когда ты пьян не мыт не стрижен,
с гитарой - это авангард.
А то же самое, плюс свитер -
ты бард»
© Дмитрий Купревич

І на цій мінорній ноті радий вам представитись!
Мені трохи за тридцять, Я маю прекрасну освіту і досконало володію рідною Мовою. Я не бухаю, і не вживаю наркотики, бо це робить мене добрішим, а з сексом у мене повний порядок))

Мене звати Іван, Я пишу, коли заманеться, і не редагую.

Повна довжина тексту - 5609Довжина без пробілів - 4753Кількість слів - 866

Друзі, Я пишу і творю на некомерційній основі, та раптом хтось із вас бажає підтримати автора монєткой на нову трембіту, то ласкаво прошу за посиланням!

😘

https://4ipmunk.dyaka.com/donate