Passenger #4

Є така штука, що існує на просторах колишнього СНД та у пост-савєтскіх головах, називається “залізниця”. Поїзд не як засіб дешевого пересування з точки “А” в Мухосранськ і назад, а як ритуал і релігія.

Це прийти в купе, і не вагаючись ні хвильки, голосно об’явити попутчикам, шо “надо пєрєвдіцця, атвєрнітєсь”. Мовляв – киш, дикі, з мого купе – каралєва прийшла! Ну як прийшла… Ну як королева… Хвилин 20, по-жентельменськи ізображаєш із себе дуже необхідну деталь коридору, і витримавши тяготи і лішенія тихенько шкрябаєшся в двері – а там – банкет у 3 прибори: яйка-млєко-сало копчене-ковбаси-пиріжки з печінкою і прочє безобразіє. Ясне діло все це благолєпіє жеруть в 2 мордяки “бабко-каралєва” з внученям, голосно чавкаючи та дуже музикально підпердують всій цій процесії. Наче без того ми вночі померзнемо… І от, коли вже, в і без того жаркому купе, настав повний армагєдєц, спливає питання, як пінопласт серед річки: На хіба воно треба, гражданє? Чи з голоду боїтесь померти? 😉
Та абстрагуюсь, виходжу в тамбур і наблюдаю, як в ТВ-вежу міста Станіславів б’є блискавка…

About the author

Бурундук

Улюблене (і природне) середовище проживання — гірські та лісові масиви. Дві полоски — бойовий окрас, а не діагноз.
Обожнює стратегічні запаси різноманітних девайсів та новинок сезону.
Шкідник, романтик, оптиміст.
Genius. Will travel.

Для остановки нет причин,
Иду, скользя
И в мире нет таких вершин,
Что взять нельзя

В.Высоцкий

View all posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *